Ліцензії
Завдяки міжнародним ліцензіям процес створення та поширення даних у мережі Інтернет є простим і відповідає чинному законодавству. Ліцензії Creative Commons (CC) були створені, щоб допомогти авторам творів уточнити, на що мають права користувачі їхніх творів. Для цифрових даних найчастіше застосовуються ліцензії CC0 або CC-BY.
- CC0 (No Rights Reserved) – права не захищені, суспільне надбання. CC0 може бути особливо важливим для поширення даних та баз даних, оскільки в протилежному випадку може бути неясно, чи обмежено дані та бази даних, засновані на фактах, авторським правом або іншими правами. Бази даних можуть містити факти, які самі по собі не захищені законом про авторське право. CC0 рекомендується для табличних даних і баз даних і використовується сотнями організацій. Особливо рекомендується для наукових даних. DataSite рекомендує дослідникам застосовувати ліцензію CC0 до наборів даних, щоб забезпечити максимальну свободу повторного використання даних. Хоча CC0 за законом не вимагає від користувачів даних посилань на джерело, це не знімає моральної відповідальності в зазначені авторства, як це прийнято в наукових дослідженнях.
- CC-BY (Attribution) – зазначення авторства. Ця ліцензія дозволяє іншим поширювати, мікшувати, створювати та використовувати вашу роботу (також у комерційних цілях) за умови, що вони вказують авторство оригінального твору. Це найзручніша пропонована ліцензія. Рекомендується для максимального поширення та використання ліцензійних матеріалів.
- CC BY-SA (Attribution-ShareAlike) – ця ліцензія дозволяє іншим мікшувати, створювати та використовувати вашу роботу навіть у комерційних цілях, за умови, що вони посилаються на вас і ліцензують свої нові твори на тих самих умовах. Цю ліцензію часто порівнюють з ліцензіями на безплатне та відкрите програмне забезпечення з авторським правом. Усі нові твори, створені на вашій основі, матимуть однакову ліцензію, тому будь-які похідні також дозволятимуть комерційне використання. Це ліцензія, яку використовує Вікіпедія, і рекомендована для матеріалів, які включають інформацію з Вікіпедії та подібних ліцензованих проєктів.
- CC BY-NC (Attribution-NonCommercial) – це ліцензія Creative Commons, яку власник авторських прав може застосувати, щоб надати публічний дозвіл будь-кому повторно використовувати дані лише для некомерційної діяльності.
Для комп’ютерного програмного забезпечення рекомендується ліцензія MIT.
Цифровий ідентифікатор об’єкта
Це цифровий ідентифікатор, який присвоюється документу та унікально ідентифікує публікацію чи інший об’єкт в мережі Інтернет. Зверніть увагу, ідентифікатор URL-адреси (Uniform Resource Locator – уніфікований покажчик ресурсів) призначає лише фізичне розташування документа в інтернеті. Обирайте архів, що надає постійний ідентифікатор, такий як ідентифікатор цифрового об’єкта DOI, що ідентифікує дані незалежно від їх розміщення в мережі: це полегшить відшукуваність і цитування ваших даних навіть у разі їх переміщення.
Заява про доступ до даних
Дослідницькі публікації повинні містити заяву про те, як можна отримати доступ до базових даних. Заява про доступ до даних має включати таку основну інформацію:
- Доступ до даних: посилання (постійний ідентифікатор) або електронну адресу відділу/групи.
- Умови використання даних: чи поширюється загальна ліцензія на всіх користувачів, чи необхідно укласти угоду про обмін даними перед наданням доступу до даних.
- Місцезберігання: назви сховищ даних, а також будь-які постійні ідентифікатори або номери доступу до набору даних.
- Обмеження: обґрунтовані причини, чому дані не можуть бути доступні, наприклад “Дані не можуть бути передані через етичні/юридичні/комерційні обмеження”.
- Джерела вторинних даних: якщо ви не збирали дані дослідження самостійно, а замість цього використовували існуючі дані, отримані з іншого джерела, це джерело має бути зазначене.
У разі відсутності даних: потрібно додати заяву про доступ до даних, навіть якщо в публікації немає жодних даних (дивись приклад з “Ми не аналізуємо та не створюємо жодних наборів даних, тому що наша робота відбувається в рамках теоретичного та математичного підходу”).